четвер, 27 березня 2014 р.

Ти....


Ти розторочив вишиванку серця, 

Ти обпалив мої зірниці .Зрадою.
Ти кожен вдих і видих,мій останій.
Рідний ти мене зіштовхнуєш із раю.

Кожен раз душу ти мені гвавтуєш,

 знаєш-це вже не повага
Ти тікай бо гірше буде.Любий.
Теперти зовсім мені ти  не потрібний.
Твоя любов мені як яд болюча і солодка.




середа, 12 березня 2014 р.

Дорога мерехтить...


***
Дорога мерехтить ,стреляє милями.
У даль від світу нас зовуть думки
Вся музика як на підбір влилась у дно душі.
Повз  перехожих ,випадкових...
Крізь вуличок ,будинків ми втікали.
І нас спасе  лиш ніжності.
Твої найтепліші  обійми.
Нас звів сам світ шляхами.
Щоб в один із днім закрутитись з головами.


Кожна мить разом як ввостаннє.

І знову пєш вино,з чужих долонь .
Червоне і сухе з смаком туманної ночі.
І знову забуваєш мої погляди,ночі чорні 
Бездонні.
Вулкани в душі,спалахи яких як вогнянь.
Хай місяць погасне ,опадуть зірки.
І планети зірвуться з орбіти.
До потилиці дотиком руки.
З волосся виймаєш трояндові пелюстки.
Одна секунда варта всього світу.



понеділок, 10 березня 2014 р.

невдалий час.

 ***

Так вдало час знайомить нас з людми.
Я тоже так вважала
,
та час нас познайомив, і розвів шляхами. 
Та в нас одна земля
,
 небо теж одне над головою. 
Ще довго вітер весняний не вибє память. 
я запамятаю день коли зустріла,
і зразу ж попрочалась. 
А я цю мить не перший рік чекала. 
Це навіть долі не під силу.
У випадковость я не вірю. 

Та я наюсь ще хоч раз тебе побачити


Час пройшов ,А що лишилось????

 ***

Останні часом стали тісними коридори.
Стала кімната занадто вузька.
І стосунки  з батьками
 порвали зрідка.
Розмови стали не стерпними.
Обірвались телефонні гудки...

Ряки вже не ті люди строчать ...
Ті які клялись не залишу. Лишили.
І ті які не хотіли вернулись.Вернулись.
Час минув, а шо лишолось.


Одні люди втекли а інші повернулись.


Весна






***
Святковим подихом ввірвалася весна. 
Святом жіночим привітала вона. 
Первоцвітом ліси заквітчала 
Першим весняним промінням нас обняла. 
І підснічники на вітрині прилавка 
По руками розійшлись.
Щоб подарувати усмішку усім матерям, і жінкам.
Все було б чудово як би ж не туга. 
Моя душа. 
І буденна дешевизна. 
Не щирі слова.
Наша Українська війна.
І що день по дрібницях нова біда.

***

Як не оброблиний митал,
 холодний сплав. 
Водою на мен
і ірже розвів. 
На ранах,ран ще більше наятрив.
Як обітцяв добро мені зробив. 
Кислотою
біль мій приглушив.
Іржа пропала, але із нею
і мене …

убив.